Коли війна вривається у двері, Не захистять слова й печатки на папері. Потрібно йти, потрібно брати зброю І право на життя відстояти в горнилі бою...
Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу. І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу. Знову за спинами визволителів Прийшли нові карателі та мучителі... То що ж робити – сидіти склавши руки, Спокійно дивитися на вбивства та муки? Чи, взявши благословення в рідної мами, Почати боротьбу – з новими ворогами?
Приспів: Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому.
Тече сльоза, прогорнуючи зморшки. І мама молиться – "Хай поживе ще трошки" Вже так давно не бачить сина свого І ще б хоч раз побачити його живого...
Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь! Караюсь, мучусь, але не каюсь! Якщо не я – то хто? Зайве питання... Для нас це не проста війна – це визвольні змагання. Людей женуть на схід, немов худобу, Принижують, щоб знищити людську подобу... І захиститися у цих людей нема ніяких шансів, У них одна надія – на повстанців...
Приспів
Пройдуть роки, земля загоїть рани, Залишаться в живих поодинокі ветерани... А скільки тих, що не прийшли додому, Лежать в своїй землі в могилах невідомих...
Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо, Що в цій війні з чужими поки що програємо... Хай перемоги наші порівняно малі, Та головне, що наш народ лишився на своїй землі. Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я... Тіла загинуть – житиме ідея... А наші душі тут – в рідних просторах – Волинських лісах, Карпатських горах...
І оці люди забороняють мені ковирятися в носі. Пидара ответ. А если совсем серьезно и без ерничанья. Я не хочу что бы мою страну использовали, по ходу уничтожив другую.
Ну якщо не розумієш що тобі кажуть, то може треба запитати, або інтернет-допоміжними засобами скористатись? Доречі, я тебе чудово розумію. А чи розумієш ти хто і нащо намагається наші країни лобами збити?
-
-
04.03.2014 в 02:35-
-
04.03.2014 в 02:42Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...
Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі...
То що ж робити – сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу – з новими ворогами?
Приспів:
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.
Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться – "Хай поживе ще трошки"
Вже так давно не бачить сина свого
І ще б хоч раз побачити його живого...
Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я – то хто? Зайве питання...
Для нас це не проста війна – це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу...
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія – на повстанців...
Приспів
Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани...
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих...
Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо...
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я...
Тіла загинуть – житиме ідея...
А наші душі тут – в рідних просторах –
Волинських лісах, Карпатських горах...
Приспів
-
-
04.03.2014 в 02:45-
-
04.03.2014 в 02:47-
-
04.03.2014 в 02:58Пидара ответ.
А если совсем серьезно и без ерничанья. Я не хочу что бы мою страну использовали, по ходу уничтожив другую.
-
-
04.03.2014 в 03:03Доречі, я тебе чудово розумію. А чи розумієш ти хто і нащо намагається наші країни лобами збити?
-
-
04.03.2014 в 03:06-
-
04.03.2014 в 09:08-
-
04.03.2014 в 11:17-
-
04.03.2014 в 11:20-
-
04.03.2014 в 11:22-
-
04.03.2014 в 11:25-
-
04.03.2014 в 11:27